Контрольна робота Соціальна структура населення України, працересурсний потенціал, міграція населення Соціальна структури населення — це система різноманітних видів спільностей — класових, майнових, професійних тощо і стійких і впорядкованих зв'язків між ними. Під час аналізу соціального складу населення розрізняють основні і неосновні класи, групи і верстви всередині класів, а також проміжні прошарки між ними. Існують великі розбіжності в уявленнях про критерії належності людей до певного класу, соціальної групи. Одні визначають соціальну групу, клас на підставі доходу, майнового стану, професії або роду занять, освіти тощо. Інші включають до певного класу, групи тих людей, які самі себе до них зарахували незалежно від соціально-економічних показників, що визначають їх соціальне становище. До встановлення більшовицького режиму в Україні переважну більшість населення становили селяни-одноосібни-ки і ремісники. Близько третини — робітники, торговці, заможні селяни, поміщики, і зовсім мало було службовців та спеціалістів. Колективізація, масові репресії 30—40-х років деформували соціальну структуру населення. Підсумки переписів ще й досі публікуються трьома суспільними групами: робітники, службовці та колгоспники (селяни). Чисельність населення інших суспільних груп і тих, хто не вказав суспільну групу, докладно не характеризують. Неодмінним елементом соціальної структури будь-якого суспільства с проміжні, середні верстви населення. Вживаючи термін середні верстви (або середній клас), розрізняють як старі, так і нові середні прошарки. Існування перших пов'язане значною мірою з дрібнотоварним укладом. До цієї категорії відносились ремісники, селяни, дрібні підприємці, особи вільних професій. Деякі старі середні верстви в наших умовах є наче новими, якщо врахувати їхню фактичну легалізацію. Ріст чисельності цієї частини середнього класу зумовлений ускладненням організаційної структури господарської діяльності, розширенням сфери послуг. Нові середні верстви становлять конгломерат соціальних груп з різними інтересами та культурою. Передумовами формування середнього класу виступають глибинні соціально-економічні, соціально-політичні та соціально-культурні процеси, які нуртують зараз у нашій країні. Найчисельнішими в складі цісї групи можуть бути кваліфіковані спеціалісти, що зосереджувалися в основному на об'єктах військово-промислового комплексу. В деяких регіонах України воєнне виробництво досягало 60—70% загального обсягу промислової продукції. Скорочується чисельність працюючих у матеріальному виробництві, водночас збільшується кооперативний та індивідуальний сектори. Виникли нові сектори — кооперативи по виробництву товарів і послуг та індивідуальні селянські господарства, помітно зросла кількість особистих підсобних господарств. Значні групи населення охоплені нелегальною "тіньовою економікою". Ухвалені законодавчі акти і рішення (часто ще недосконалі), що стосуються розвитку індивідуальної трудової діяльності, кооперативів, малих і спільних підприємств, оренди, фермерства та ін., сприяють легалізації як господарських об'єктів приватних укладів, так і пов'язаних з ними соціальних груп. Соціальні групи, які прстендуаггь на включення до середнього класу, можуть становити значну частину населення України (висококваліфіковані робітники, інженерно-технічні працівники, службовці, інтелігенція та ін). В суперечливих умовах переходу до ринку особливе місце посіли бюрократія, тіньовики, представники торгового капіталу, підприємці, кооператори, зайняті у малих' та спільних підприємствах, акціонерних та інших структурах. Велику соціальну групу становлять інтелігенція і кваліфіковані службовці з фіксованими доходами: лікарі, вчителі, працівники закладів культури, переважна більшість наукових працівників. Робітники (робітництво), інженерно-технічна, науково-технічна інтелігенція і селянство займають найвагомішу частку у соціальному складі населення. Слід виділити окремо директорський "корпус" господарських керівників (технократія), пол...